Музей українського рушника було відкрито в травні 1995 р. Експозиція розміщена в пам’ятці архітектури національного значення – Трьохсвятительській церкві 1651 р. (с. Пищики Сквирського р-ну Київської обл.).

У музеї представлено розмаїття всіх типів рушників Середньої Наддніпрянщини ХІХ-ХХ ст.: ткані, вибійчані, вишиті декоративною гладдю (київською та полтавською), гаптуванням (сухозлотою), хрестиком, вирізуванням, мережкою тощо.

Переяславщина була одним із центрів ткацтва в Україні. Справжньою окрасою музею є знамениті домоткані переяславські рушники. Насиченість та складність основного узору свідчать про високу майстерність місцевих ткачів. Для створенні орнаментів вони розробляли безліч варіантів компонування невеликої кількості елементів, створюючи досить складні композиції. Завдяки цьому ці рушники мають такий розкішний край. Орнаментували їх нитками червоного кольору з невеликим вкрапленням синього або чорного. Рушники ткали довгі та широкі, що було пов’язано з конструктивною особливістю житла.

Поліські рушники – вузькі та довгі, декоровані по всьому простору полотнища сірими та білими нитками геометричним орнаментом, а по краях чи по всій площині перетикані орнаментальними смугами різного кольору, частіше червоними та чорними нитками.

Рушники чернігівські – ткані, декоровані багатющим геометричним орнаментом; крім стилізованих зображень рослин, птахів, тварин на полотні розміщені узори у вигляді монастирів, дзвіниць, трибанних українських церков та хат. Цей край (теперішня Сумщина) дав нам мануфактурний рушник – кролевецький.

Особливо цікаві в мистецькому плані рушники, вишиті рушниковими (полтавськими) швами ХVІІІ-ХІХ ст.ст. Типовий орнамент полтавського рушника – це стилізовані казкові квіти у вигляді вазона – дерева життя, на якому можна побачити оспівані та щедро опоетизовані в усній народній творчості соняшник і калину, китиці винограду і троянду, тюльпан і гвоздику, барвінок і дубове листя, жолуді і суниці, вишню і вербу…

Рушники Слобожанщини (Харківщина та Сумщина) представлені багатим, насиченим, розгалуженим орнаментом, вишитим тамбурним швом.

Серед розмаїття рушників Середньої Наддніпрянщини у колекції заповідника виділяється дуже цікавий тип давнього монастирського (чернечого) рушника. Монастирські рушники були поширені на півдні Київщини та Полтавщини. Назву вони отримали від того, що їх вишивали черниці-відхідниці ще в ХІХ ст. при монастирях, звідки вони поширювалися по всіх селах та містах згаданих районів. В колекції заповідника зберігається 24 оригінальних монастирських рушники.

Цікавою є збірка вибійчаних рушників та вибійчаних дощок. Виготовляли такі рушники майстри-вибійники на спеціальних вибійчаних дошках у воєнні та повоєнні роки.

Рушник є важливою складовою частиною етнопросторового середовища, в якому живуть українці. Шануймо його! Він – наша пам’ять…