Музей історії бджільництва Середньої Наддніпрянщини.

Господар без пасіки не господар – говорили в Україні. Це не випадкові слова для мешканців Середньої Наддніпрянщини. Вони обумовлені місцем і значенням, яке посідало бджільництво в господарській діяльності людини на протязі віків, та природно кліматичними умовами надзвичайно сприятливими для його розвитку.

Житлово – господарський комплекс Музею, який відкрився у 1982 році, відтворює побут і працю пасічника та висвітлює періоди розвитку бджільництва від найдавніших часів, до сьогодення: дикий – хаотичний, бортницький – пасічницький, та раціональний – рамково – вуликовий. До складу музею входить: хата кінця ХIX ст. із села Помоклі Переяслав – Хмельницького району, яка належала пасічнику з діда – прадіда Ф.К. Хвостику, передана його синами, для створення експозиції. Омшаник – зимівник для бджіл, відтворений працівниками музею. Комора кінця ХIХ ст. із села Карань, передмістя Переяслава. На подвір’ї – вулики, колоди та дуплянки, при вході до музею, дерев’яна скульптура св. Зосима, покровителя бджільництва. Хата, великих розмірів 16 х 8 м., що говорить про певну заможність пасічників. В правій частині відновлено інтер’єр житлової кімнати сім’ї пасічника. Поряд зі звичайними побутовими речами, представлений декоративний різьблений вулик, література по бджільництву, портрет власника хати та фото його родини, свідоцтво Яковенко Марії про закінчення у 1916 році у Переяславі курсів пасічників. Це говорить про те, що бджільництвом часто займались і жінки.

Основна експозиція Музею бджільництва розміщається у сінях, прихатній коморі та хатині, де представлені найрізноманітніші системи вуликів, бджолині рамки, інструменти та знаряддя праці для догляду за бджолами та переробки воскової сировини і виготовлення штучної вощини. У прихатній коморі відтворено столярну майстерню по виготовленню вуликів, рамок, рійниць, кормушок та обладнання для добування меду.

У просторій хатині на картинах зображено технологію виготовлення дуплянок та їх облаштування на дереві на спеціальній платформі. По центру кімнати «колода», яка розрахована на утримання двох бджолиних сімей. Медогонка кінця ХIXcт., виготовлена із дерева по бондарській технології. На стіні діограма – «Природний розвиток бджолиної сім’ї», яка розкриває структурний склад мешканців вуликів. На ній представлено матку, трутня та робочу бджолу. Окремий розділ музею присвячено видатному українцю, бджоляру П.І. Прокоповичу(1775 – 1850), який вперше в світі винайшов розбірний рамковий втулковий вулик, розробив методику догляду за бджолами, що є актуальною і сьогодні. Прокопович - автор більше шістдесяти наукових статей по практичному бджільництву, на яких здобували досвід пасічники всього світу. У селі Пальчики, поблизу Батурина, на Чернігівщині він відкрив школу по підготовці пасічників, в якій навчались не лише українці і росіяни, а і громадяни багатьох європейських країн. У музеї представлені два вулики із пасіки видатного українця.