Музей "Поштова станція" відкрив свої двері у 1993 р.

Поштова станція ХІХ ст. являла собою державну установу, яка здійснювала пересилання поштової кореспонденції, грошових переказів, посилок та преси, перевезення пасажирів.

Основною функцією поштових станцій було перевезення пасажирів за встановленим тарифом.

У чотирьох залах музею відтворено інтер’єр канцелярії, житлового приміщення станційного доглядача та кімнат для відпочинку, а іноді й ночівлі подорожуючих та ямщиків.

У приміщенні канцелярії розміщене робоче місце станційного доглядача – масивний різьблений стіл з письмовим приладдям, скринькою для прогонних грошей та журналом для реєстрації подорожуючих. Поряд експонуються колекції монет і паперових грошей, які використовувалися для розрахунків за проїзд та постійно діюча виставка поштових листівок поч. ХХ ст. На стінах – карти поштових трактів XVIII-ХІХ ст.ст. та "Высочайше утвержденные почтовые правила".

Користуватися послугами поштового транспорту можна було тільки за наявності так званих подорожніх. Це документ, який засвідчував особу подорожуючого і обов’язково мету подорожі. Подорожні видавалися двох видів – для державних і для приватних потреб. В експозиції музею знаходяться копії подорожніх М. Гоголя, М. Максимовича та Т. Шевченка.

У кімнаті, яка служила станційному доглядачу за службове житло, відтворено типовий міщанський інтер’єр ХІХ ст.

Окрема кімната відводилася для відпочинку, а іноді і ночівлі пасажирів. Окрім необхідних меблів та дорожніх валіз, в кімнаті експонуються грамофон та фісгармонія (музичний інструмент), які допомагали подорожуючим приємно проводити час в очікуванні своєї черги на виїзд.

У візницькій ямщики відпочивали та грілися після довгої дороги, харчувалися, лагодили упряж та розважалися. В кімнаті – стіл з лавами, піл для спання, кінська упряж, одяг візників, судник з посудом, народні музичні інструменти. Привертає увагу різьблена дуга з набором дзвіночків, в центрі яких знаходиться знаменитий "Дарунок Валдаю". Такі дзвіночки почали побутувати в кінці XVIII ст. Єдина система поштового зв’язку вимагала обов’язкового їх використання всіма поштовими кур’єрськими екіпажами та поліцією для безперешкодного і пріоритетного руху. Крім попереджувальної функції, дзвіночки коригували рух коней на тракті, ритмом свого звучання задаючи їм певний темп.

Музейна експозиція знайомить відвідувачів з історією розвитку поштового зв’язку в Україні на прикладі поштової станції повітового міста Переяслава Полтавської губернії та розкриває особливості життя і побуту поштових службовців і подорожуючих, а також особливості поштового зв’язку та пасажирських перевезень 2 пол. ХІХ – поч. ХХ ст.ст.