Пам’ятка доби Гетьманщини у Чернігові (1695). Був головним собором чернігівського Троїцького монастиря.

З 1992 - кафедральний собор.

Закладений у 1679 р. Лазарем Барановичем за проектом і під керівництвом архітектора Іоанна Баптисти (Йоганн Батист Зауер). Збудований коштом гетьмана України Івана Мазепи. Будівництво завершенно 1695.

За період існування собору він неодноразово горів, перебудовувався, але в результаті реставраційних робіт в 80-х роках ХХ ст. собор відновлено в первісних формах XVII ст. Автор проекту реставрації – київський архітектор М.М.Говденко.

Собор є визначною пам’яткою, що розкриває шляхи становлення і розвитку архітектури українського бароко.

Це тринавний, шестистовпний, триапсидний храм. За своїм планом він наслідує традиції мурованого храмового будівнитва Русі. Верх собору лаконічно прикрашають сім барокових бань: головна баня вивершується над центром, дві менші здіймаються на бокових ризалітах західного фасаду, а решта розташована на основному об’ємі споруди.

Стіни собору, вікна, арковидні і квадратні ніші — заглиблення, які імітують вікна, багато прикрашені бароковими вертикальними та горизонтальними профільними лініями і напівколонками. Ніші заповнені розписами. В другому ярусі Троїцького собору над входом виділяється вікно у вигляді православного хреста, що є особливою ознакою чернігівських барокових храмів кін. XVII — поч. XVIII ст.

Величний і урочистий інтер´єр храму. Його прикрашає іконостас 1942 - 49 рр., виконаний після ІІ світової війни місцевим художником Піменом Портним, а також цілий комплекс настінного живопису XVII – ХХ ст.

В храмі нині знаходяться мощі чернігівського святого Феодосія Углицького і преподобного Лаврентія, а під підлогою собору - склеп, який свідчить про те, що собор є усипальницею духовних ієрархів, феодальної знаті XVIII – поч. XX ст.

Кафедральный собор Черниговской епархии Украинской Православной Церкви. Ранее входил в комплекс Троице-Ильинского монастыря. Построен в стиле украинского барокко на средства гетмана Украины Ивана Мазепы в 1695 году.

Строительство собора началось 30 апреля 1679 года по инициативе архиепископа Лазаря Барановича. Однако строительство практически не велось из-за отсутствия средств. В 1688 году, после избрания на гетманство, Иван Мазепа сам выступил ктитором этого собора. С этой целью гетман Мазепа выделил для строительства собора из личных средств 10000 золотых монет. Кроме того, 8 мая 1688 года гетман Мазепа издает универсал, которым закрепляет для обеспечения строительства собора все мельницы на реке Рети. На западном предбаннике собора была выгравирована надпись, что собор возведен «коштом ясновельможного его милости пана Иоанна Мазепы, гетмана войск их царского пресветлого величества запорожского». В 1805 году эта надпись была стерта. На входе в собор был нарисован портрет Ивана Мазепы в образе святого Иоанна Предтечи.

Собор был освящён 20 июля 1695 года и ему была передана чудотворная икона Ильинской Богоматери.

В основу Троицкого собора положен тип крестовокупольного храма. По обеим сторонам западного фасада имеются две башни, которые увенчаны высоким верхом. Стены строились с устройством ниш, больших фигурных окон, трехугольных и полциркулярных сандриков. Архитектор собора — талантливый вильнюсский зодчий Иоганн-Баптист Зауэр (Иван Баптист).

В XVII веке собор был расписан сюжетами на библейские темы, однако почти вся роспись, кроме центрального купола, уничтожена пожарами. Главной художественной доминантой интерьера был огромный пятиярусный барочный иконостас, что занимал всю ширину храма, с высотой более 20 метров.

Собор имеет статус кафедрального.

В нём покоятся мощи черниговских угодников: святителя Феодосия Черниговского, преподобного Лаврентия (обретены в августе 1993 года), святителя Филарета (Гумилевского) (обретены в 2009 году), частицы мощей Михаила и Феодора и некоторых Киево-Печерских святых