Центральна укріплена частина міста VII–XIII ст. розташована на високому виступі правого берега долини Десни, обмежена з двох боків річкою та її притокою Стрижнем. Сформувався VII–VIII ст, на місці давнього поселення, що існувало в другій чверті нашої ери.

У XI сторіччі був головним політичним і релігійним центром Чернігова — «стольного града» Чернігово-Сіверської землі. Дитинець був могутньою для того часу фортецею, оточеною глибоким ровом, високим земляним валом з дерев’яними стінами та вежами. Фортеця мала три брами:

- Київську — шлях від якої йшов до столиці Київської Русі — Києва, Любеча та Єлецького монастиря;

- Водяну;

- Погорілу.

Розбудова дитинця тісно пов’язана з першим літописним чернігівським князем — Мстиславом Володимировичем, який став княжити у Чернігові після перемоги над братом Ярославом Мудрим у Лиственській битві, що сталася 1024 року. Саме при Мстиславі розпочалось будівництво одного з найдавніших мурованих храмів Київської Руси — Спаського собору. Після смерті Мстислава у 1036 році він був в ньому і похований.

У XII–XIII ст. місто переживає епоху свого найвищого підйому. Чернігівське князівство кордони якого на північному-сході доходили до Мурома а на півдні до Тьмутаракані веде боротьбу за Київський престол з Галицько-Волинським князівством. Місто розбудовується, населення сягає 20 тис. осіб. У цей час за рахунок приєднання північно-східної ділянки мису (впритул до берегу р. Стрижень), куди був перенесений князівський двір, майже на третину збільшилась площа дитинця: він обіймав відтепер близько 16 га. Дитинець з трьох боків широким півкільцем охоплювали окольне місто — Передгороддя (40 га) та Третяк (близько 20 га), що мали самостійні лінії укріплень.

Потужною оборонною системою було обведене передгороддя, загальною площею майже 325 га. Біля підніжжя дитинця та Третяка розкинувся Поділ (близько 50 га), значна частина якого також мала свої укріплення. Таким чином загальна площа Чернігова на початку XIII ст. перевищувала 450 га, що дозволяє вважати його одним з найбільших міст у тогочасній Європі. За межами міста розташовувалися заміські монастирі, численні князівські та боярські села. В цей час у дитинці були зведені муровані князівські тереми, засновано єпископський двір, побудовані церкви та собори, помешкання бояр та рядових жителів.

Укріплення чернігівського дитинця неодноразово зупиняли орди войовничих степових сусідів та амбіції інших князів вмираючої Київської держави. З літопису XII ст.: «Юрій же став коло Гуричева і послав половців до Чернігова пустошити. Половці ж, прийшовши до города, багато здобичі взяли і [село] Семинь спалили. На ту ж ніч Ізяслав, і Ростислав, і Святослав, побачивши силу половецьку, повеліли людям усім утікати з острога в дитинець. »

Таким був дитинець до розгрому Чернігова у 1239 році, після семиденної облоги, військами хана Менгу. Після цієї трагедії дитинець та місто на віки впадає у запустіння.

Відновлення дитинця пов’язане з литовським князем Вітовтом, якому дісталося місто у середині XIV ст. Через 2 сторіччя, у середині XVI ст. на виступаючому у бік Десни мисі Дитинця було збудовано замок і влаштовано підземний хід до річки. Змінилося і планування. Вулиця від Погорілої (Північної) брами до замку стає головною. Вздовж неї споруджуються адміністративні будинки, казарми — артилерійський двір, де як гадають відлито більшість з 12 чавунних бастіонних гармат, що нині височіють з південної сторони дитинця.

В часи Гетьманської України — Чернігівська фортеця, стала адміністративно політичним центром козацького — Чернігівського полку, споруджується будинок Івана Мазепи. Поруч на Третяку будується у стилі українського бароко Катерининський собор. У XVIII ст. дитинець забудовується новими спорудами — Композиційною домінантною серед них став — Чернігівський колегіум з дзвіницею. Будівництво очолює — Іван Максимович, за спонсорської допомоги Івана Мазепи.

У 1799 Чернігівську фортецю ліквідували. На початку XIX ст. були частково розкопані фортечні вали. На їх місці розбито бульвар, який прикрасили 12 гарматами. Після 1845 року на місці Дитинця, Черніговської фортеці закладено парк під назвою Вал (Чернігівський Вал). Були оформлені дві площі: Гімназична та Соборна.

Детинец — укреплённое городище, возникшее в конце VII в. на верхнем плато правого коренного берега реки Десна. Детинец дал начало будущей столице Чернигово-Северского княжества. В эпоху Киевской Руси Чернигов был значимым городом на Руси, о чём свидетельствует упоминание от 907 г. в «Повести временных лет». В договоре Олега с Византией, где город упоминается как второй по значимости после Киева, Олег обязал греков: «даяти уклады на рускыа грады: первое на Киевъ, та же на Чернигов, на Переаславь, на Полтѣскъ, на Ростов, на Любеч и на прочаа грады: по тем бо городомъ седяху велиции князи под Олгом суще.»

Вторым был назван Чернигов в этом договоре и там, где речь шла о получении месячного содержания русскими купцами, приезжавшими в Константинополь.

В период расцвета площадь Детинца составляла 15-16 га (9.2-9.8 % площади всего города). Детинец был окружён земляным валом с деревянной стеной и глубоким рвом, имел три въезда: Водные, Киевские и Погорелые ворота. На Детинце размещались княжеский двор, богатые усадьбы богатой знати и главные соборы города. О том, что Детинец был застроен в значительной степени каменными сооружениями, кроме сохранившегося доныне Спасского собора, свидетельствуют также остатки княжеского двора 10 в., состоявшего из двух каменных теремов в два-три этажа, и его епископского подворья 12 в. с каменной стеной и надвратной церковью. Значительным влиянием в городе пользовалось духовенство — до конца 10 в. языческое, а затем христианское. Языческое капище находилось, вероятно, на территории Детинца, где в начале 18 в. были найдены два серебряных идола. С севера и запада к Детинцу примыкал окольный град — самая многолюдная ремесленно-торговая часть города.

В октябре 1239 город был сожжён ордами хана Менгу. Большие разрушения город претерпел от крымских татар в 1482 и 1497 годах. В 1531 году по указу Василия III на выступающем в бок Десны мысе Детинца был отстроен замок Детинца. Улица от Погорелой (Северной) стала главной. Вдоль неё сооружались административные дома, казармы и артиллерийский двор. Новый замок в течение XVI века отразил множество литовских осад, однако подвергся польскому разорению во время Смутного времени в 1610 году.

После "национально-освободительной войны 1648—1654 гг. Черниговская крепость стала административно-политическим центром Черниговского полка, сохраняя одновременно и значение крепости. Тут в XVII в. был построен дом полковника Якова Лизогуба.

В XVIII в. Дитинец застраивается новыми сооружениями. Преобладающим элементом композиции стал Черниговский коллегиум с колокольней. В 1799 г. крепость ликвидировали. Согласно новому плану застройки Чернигова в начале XIX в. частично были раскопаны валы крепости. На их месте разбит бульвар. После 1845 г. на месте Детинца и Черниговской крепости основан парк под названием Вал (Черниговский Вал). Были созданы две площади: Гимназическая и Соборн